exit
search

Червень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою - за останній тиждень і щовівторка - прохання надіслати листа за адресою busol@pravo.org.ua (Ярина Бусол, комунікаційний менеджер ЦППР).

Політичний аналіз за 25 червня - 2 липня

Політичний аналіз за 18 - 25 червня

Політичний аналіз за 4 - 11 червня

Політичний аналіз за 29 травня - 4 червня

Політичний аналіз за 25 червня - 2 липня

Результати аудиту Національного антикорупційного бюро України можуть бути використані як підстава для звільнення А. Ситника

1. Експертна позиція ЦППР

Указом від 19 червня Президент України включив екс-голову Донецької військово-цивільної обласної адміністрації Павла Жебрівського до складу комісії зовнішнього контролю з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності НАБУ. Отже, всі троє передбачених Законом «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі – Закон) аудиторів визначені, і аудит НАБУ розпочнеться найближчими днями.

Громадськість побоюється, що Президент може використати цей аудит як інструмент для звільнення Директора НАБУ – А. Ситника.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Відсутня.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Згідно п. 11 ч. 4 ст. 6 Закону, Директора НАБУ може бути звільнено з посади у разі висновку комісії з проведення аудиту про неефективність діяльності Бюро та неналежне виконання обов’язків його Директором.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Звільнення А. Ситника з посади Директора НАБУ за результатами такого аудиту не узгоджуватиметься не лише з вимогами Закону, а й з інтересами основних «політичних гравців». По-перше, згідно із Законом аудит проводиться щорічно, і ця комісія має провести його за 2016 рік, коли НАБУ лише «ставало на ноги», а його Директор вживав усіх заходів для початку ефективної діяльності (перше кримінальне провадження НАБУ зареєстровано 4 грудня 2015 року). По-друге, аудит буде проходити під знаком його неповної легітимності, адже до суду подано адміністративний позов з вимогою скасувати згаданий указ президента через його невідповідність вимогам Закону. По-третє, іншого претендента на посаду Директора НАБУ, який задовільнив би всіх відповідних суб’єктів політичного впливу, немає.

Отже, комісії зовнішнього контролю з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності НАБУ слід здійснити всебічний і неупереджений аудит зазначеного органу (виключно в контексті діяльності у 2016 році), а Президенту та іншим представникам влади – припинити перешкоджати нормальній роботі цього органу.

Політичний аналіз за 18 - 25 червня

Ухвалено Закон про національну безпеку, який порушує вимоги Конституції України

1. Експертна позиція ЦППР

21 червня парламент ухвалив в цілому Закон про національну безпеку України (реєстр. № 8068), ініціатором якого став Президент України. Цей Закон покликаний замінити застаріле законодавство у сфері управління сектором безпеки.

2. Позиція відповідних органів влади

Президент України і парламентська більшість вважають цей Закон таким, що дозволить привести систему національної безпеки України у відповідність до стандартів країн-членів НАТО.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

В ухваленому Законі залишилися значні невідповідності європейським стандартам і положенням Конституції, які не вдалося виправити перед його другим читанням. Зокрема:

  • включення міністерств та інших органів виконавчої влади (поліції, міграційної служби, служби транспорту та ін.) до сектору безпеки є прямим порушенням європейських стандартів (Рекомендації ПАРЄ 1713 (2005) про демократичний контроль за сектором безпеки держав-членів). Адже у зазначеній Рекомендації встановлено, що законодавство повинно чітко розмежувати, з одного боку, органи безпеки і розвідки, і органи правопорядку – з іншого боку, зважаючи на різницю в їхніх завданнях і повноваженнях;
  • залишення у Служби безпеки правоохоронних функцій не відповідає контррозвідувальному характеру діяльності цього органу;
  • надання Президенту неконституційних повноважень щодо призначення і звільнення вищого командування ЗСУ, а також вищого командування інших військових формувань, загального керівництва розвідувальними органами тощо.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Закон про національну безпеку України повинен надалі бути приведеним у повну відповідність до європейських стандартів та вимог Конституції України.

Політичний аналіз за 4 - 11 червня

Необхідно врегулювати процедуру проведення всеукраїнського референдуму

1. Експертна позиція ЦППР

26 квітня Конституційний Суд у Рішенні № 4-р/2018 визнав неконституційним Закон «Про всеукраїнський референдум», ухвалений ще у 2012 році. Саме це Рішення Конституційного Суду зупинило можливість проведення маніпулятивних національних референдумів в Україні. З того моменту відсутнє профільне законодавство, яке регулює процедуру проведення всеукраїнського референдуму. За півтора місяці, що минули з ухвалення вказаного Рішення КСУ, Верховна Рада не здійснила жодних кроків щодо заповнення законодавчого вакууму у цій сфері.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутній.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

У Верховній Раді вже зареєстрований проект № 2145а, яким пропонується нове регулювання процедури проведення всеукраїнського референдуму. Цей проект Закону був зареєстрований ще у 2015 році. Зважаючи на законодавчі зміни, що відбулися з моменту його реєстрації, проект Закону потребує доопрацювання. Оскільки документ включений до порядку денного сесії, суб’єкт законодавчої ініціативи не може його відкликати самостійно, тобто для подальшого доопрацювання необхідне голосування Верховною Радою у першому читанні.

Окремо зазначимо, що неофіційна робоча група, яка складається з національних і міжнародних експертів та представників громадськості, вже на фінішній прямій доопрацювання проекту Закону № 2145а.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Статті 75, 92 Конституції України встановлюють конституційне право громадян на прийняття рішень через національні референдуми. Проте відсутність законодавчої процедури проведення референдумів фактично унеможливлює реалізацію конституційного права, що неприпустимо в демократичній державі.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя створити робочу групу щодо доопрацювання проекту закону № 2145а.

Ухвалений в першому читанні проект Закону про кримінальні проступки потребує суттєвого доопрацювання

1. Експертна позиція ЦППР

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (реєстр. № 7279-д) ухвалений в першому читанні 7 червня. Необхідність ухвалення цього Закону випливає з положень Кримінального процесуального кодексу від 2012 року.

2. Позиція відповідних органів влади

Проект Закону підтримує Генеральна прокуратура та МВС. На їхню думку, цей документ спрямований на розвантаження слідчих і прокурорів шляхом запровадження інституту кримінальних проступків і спрощення порядку їхнього розслідування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Проект передбачає внесення змін до Кримінального кодексу щодо перетворення злочинів невеликої тяжкості в кримінальні проступки, що свідчитиме про гуманізацію кримінального законодавства.

Водночас не запропоновано перетворити найважчі адміністративні правопорушення з кримінально-правовим змістом (дрібну крадіжку, дрібне викрадення майна, дрібне хуліганство) у кримінальні проступки.

Також зміни до КПК, передбачені проектом № 7279-д, містять низку загроз для прав і свобод людини, а саме:

  • порушення права на особисту свободу (ст. 298-2) – запроваджуються нові підстави для затримання осіб, які прямо суперечать Конституції, зокрема, можливість затримувати осіб за намагання залишити місце події (без визначення, якої саме), перебування у стані алкогольного сп’яніння тощо;
  • порушення принципу юридичної визначеності (ст. 298 КПК) – законопроект містить положення, які дозволяють до початку розслідування опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби тощо. Водночас ні чинна редакція КПК, ні пропоновані зміни відповідні процедури не визначають;
  • порушення права на захист – кримінальне провадження повинне завершитися протягом 72 годин з моменту повідомлення про підозру, або 20 діб, якщо особа не визнає вину. Це буде чітким «сигналом» працівникам органів правопорядку – отримуйте зізнання за будь-яку ціну. А для спрощеного порядку кримінального провадження тепер вже не потрібна участь захисника і згода потерпілого. Достатньо бажання прокурора і визнання вини особи, яка не отримала правової допомоги;
  • порушення презумпції невинуватості – основною метою спрощеної процедури розслідування проступків стане підштовхування підозрюваного до визнання вини. А вину особи дозволяється доводити за допомогою нових «джерел доказів» – пояснення самої особи, медичного засвідчення, висновку спеціаліста і показань технічних приладів.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Законопроект № 7279-д може бути підтриманий в цілому лише у випадку виправлення зазначених недоліків перед його другим читанням у парламенті.

Петро Порошенко знову пропонує заборонити «відпускати під заставу» осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого корупційного злочину

1. Експертна позиція ЦППР

Реалізація цієї ініціативи призведе до того, що абсолютна більшість підозрюваних у вчиненні таких корупційних злочинів братиметься під варту. Між тим, відповідно до ст. 5 Конвенції із захисту прав людини із основоположних свобод та ст. 29 Конституції випливає, що кожна людина є вільною. Однієї лише наявності підозри щодо вчинення особою певного злочину недостатньо, щоб обмежувати або позбавляти її особистої свободи. Саме тому для взяття під варту обов’язково повинно бути доведено, що існують реальні ризики переховування підозрюваного, вчинення ним нових злочинів, впливу на свідків і слідство тощо.

2. Позиція відповідних органів влади

 «На сьогодні часто-густо у нас боротьбу з корупцією роблять як спортивну риболовлю: спіймав, затримав, сфотографував – і відпустив…». На думку Президента, така ситуація є неприпустимою, адже всіх підозрюваних у вчиненні тяжких корупційних злочинів слід одразу ж брати під варту.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Хибність висловленого Президентом підходу пояснюється таким:

1) підозрюваний – це не винуватий, а тому взяття його під варту (фактично позбавлення свободи) за міжнародними стандартами може бути застосовано лише у виняткових випадках (коли будь-який інший запобіжний захід не може забезпечити належної поведінки підозрюваного);

2) «вихід» підозрюваного (після затримання) під заставу – це не звільнення особи від відповідальності чи покарання, а лише один із видів запобіжних заходів, покликаних забезпечити належну поведінку підозрюваного;

3) випадки переховування від слідства осіб, які були «випущені» судом під заставу, одиничні (у 2014–2017 роках понад 99% таких осіб належним чином виконували умови запобіжного заходу у виді застави);

4) навіть якщо особа, до якої застосовано заставу, втече за кордон чи почне переховуватися, її однаково можна притягнути до кримінальної відповідальності (за допомогою інституту так званого «заочного засудження») та конфіскувати все її майно, а також неправомірно отриману вигоду;

5) реалізація таких ідей Президента призведе до численних звернень українських громадян до ЄСПЛ, за рішеннями якого Україна (точніше ми – платники податків) буде змушена виплачувати багатотисячні компенсації;

6) незастосування до таких осіб застави призведе до суттєвого зменшення можливостей щодо подальшої компенсації потерпілим шкоди, у той час як взяття їх під варту – до перевантаження слідчих ізоляторів та значних грошових витрат на їхнє утримання.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Ст. 5 Конвенції із захисту прав людини із основоположних свобод, ст. 29 Конституції України та статті 176-178, 182, 183 КПК України вимагають від слідчого судді та суду застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою виключно у разі, якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Президент України має припинити провадити передвиборчу агітацію ціною прав людини, а правоохоронні органи та суд повинні діяти виключно в межах нині чинного законодавства.

Для запуску антикорупційного суду потрібні додаткові зміни до законодавства

1. Експертна позиція ЦППР

7 червня 2018 року Парламент ухвалив Закон України «Про Вищий антикорупційний суд». 11 червня Президент підписав його. Текст станом на 11 червня не оприлюднено, тому зміст наразі оцінити неможливо. Раніше ЦППР повідомляв про високу ймовірність маніпулятивного відбору суддів антикорупційного суду у разі, якщо переможців конкурсу визначатиме у непрозорий спосіб Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС).

Водночас для впровадження ефективного антикорупційного суду потрібні ще законодавчі зміни.

2. Позиція відповідних органів влади

Президент закликав міжнародні організації, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією і де Україна бере участь на міждержавному рівні, надати мінімум 12 кандидатів міжнародних експертів до ВККС для того, щоб запустити процес створення суду. Також Президент звернувся до Уряду і Міністерства фінансів терміново виділити фінансування, яке передбачено в бюджеті, а також до ВККС і Вищої ради правосуддя – до кінця року сформувати цей суд.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Визначений Президентом алгоритм створення Вищого антикорупційного суду правильний, однак не враховує вимог Конституції України. Відповідно до неї для початку роботи Вищого антикорупційного суду потрібен ще один закон про утворення цього суду, проект якого наразі не внесено до парламенту. Також загрозою для незалежного розгляду справ про високопосадову корупцію є те, що касаційною інстанцією є Верховний Суд, діючий склад якого відібрали у непрозорий та маніпулятивний спосіб.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до Конституції (ч. 2 ст. 125), суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Президенту України після консультацій з Вищою радою правосуддя внести, а Верховній Раді України – прийняти закон про утворення Вищого антикорупційного суду.

Також змінами до Закону «Про судоустрій і статус суддів» доцільно створити окрему автономну антикорупційну палату у Верховному Суді, суддів якої дібрати за тими ж процедурами, що й суддів Вищого антикорупційного суду.

 

Політичний аналіз за 29 травня - 4 червня

Формуванням негативного ставлення до корупції в Україні опікуються всі, тільки не ті, хто зобов’язані це робити

1. Експертна позиція ЦППР

Формуванням у свідомості громадян негативного ставлення до корупції займаються всі, крім тих, хто має це робити відповідно до посади.

2. Позиція відповідних органів влади

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) і Міністерство юстиції (Мін’юст) вважають, що вони належно виконують свої обов’язки.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

1 червня у Ботанічному саду Києва відкрився «Парк корупції» – найяскравіша подія з усіх, що відбувалися у сфері формування в громадян нетолерантного ставлення до корупції та антикорупційних навчань.

Це проект Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні. Для його створення залучили приватних підприємців та громадських активістів. Проте представники влади (крім Національного антикорупційного бюро України, яке також взяло участь у створенні парку) лише прийшли на відкриття «Парку корупції» як звичайні гості.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. №265, саме НАЗК відповідає за регулярне проведення інформаційних кампаній, спрямованих на формування у населення несприйняття корупції, Мін’юст – за проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правової свідомості населення, зокрема в частині обізнаності громадян щодо своїх прав і свобод, механізму їхньої реалізації та правових способів захисту, а НАЗК і Мін’юст разом з Держкомтелерадіо – за роз’яснення найважливіших антикорупційних заходів, що здійснюються в державі, положень законодавства про запобігання та протидію корупції, зокрема в частині визначення видів та форм корупційної поведінки, щодо моделей правильної поведінки в ситуаціях із можливими корупційними ризиками.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

НАЗК і Мін’юсту, іншим відповідним державним органам час припинити споглядати, і навчитися виконувати свої повноваження проактивно та креативно.