Коліушко Ігор Борисович

На час заснування ЦППР був депутатом другого скликання Верховної Ради, брав безпосередню участь у підготовці та схваленні Конституції України.

Для того, щоб Конституція дотримувалась, а демократичний вибір утвердився, вважав життєво необхідним реформування політико-правового укладу держави.

На той час у політикумі та правовій науці переважав радянський світогляд, а цілісних і глибоких знань якою має бути інституційна організація влади практично ні в кого не було. Тоді й зародилась ідея створити аналітичний центр, який би міг, вивчивши досвід демократичних країн, будучи добре обізнаним у правовій доктрині, враховуючи національну специфіку, створити теоретичну модель оптимальної інституційної організації держави, розробити необхідні законопроекти, науково обґрунтувати свої ідеї та працювати над їх втіленням.

Так у листопаді 1996 року було засновано ЦППР.

Народився Коліушко І.Б. 18 червня 1965 р. у м. Лохвиця Полтавської області.

Двічі закінчив Львівський університет імені Івана Франка: 1989 р. - фізичний факультет, а 2000 р. - юридичний факультет.

Громадсько-політичну діяльність розпочав у 1987 р., вступивши в Товариство Лева. 

З 1990 по 1994 рр. працював референтом-консультантом народних депутатів України Ігора Гриніва і Тараса Стецьківа, радником з політичних питань Віце-прем'єр-міністра України Віктора Пинзеника у Кабінеті Міністрів, експертом Фонду підтримки реформ. Брав участь у підготовці проектів законів "Про об'єднання громадян", "Про громадянство України", "Про місцеве самоврядування", "Про вибори народних депутатів України" на основі змішаної виборчої системи тощо.

У 1994 р. обраний народним депутатом України від громадського об”єднання „Нова хвиля” по Буському виборчому округу. У Верховній Раді ІІ і ІІІ скликання працював у  Комітеті з питань правової політики на посадах секретаря Комітету,  голови підкомітету з адміністративної реформи, першого заступника Голови Комітету. З 1997 по 2001 рр. був членом Державної комісії з проведення адміністративної реформи в Україні. Активно досліджував проблематику адміністративної та судово-правової реформ, розробив та вніс на розгляд Верховної Ради України численні законопроекти з питань організації виконавчої влади, судочинства, діяльності нотаріату, зокрема “Про Президента України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про адміністративні суди”, Судовий кодекс України.

З 2000 р. - старший викладач кафедри державно-правових наук Національного університету "Києво-Могилянська Академія".

Член державної комісії з проведення З листопада 2005 р. до грудня 2006 р.  Радник Президента України – Керівник Головної служби політики інституційного розвитку Секретаріату Президента України.

Член обох комісій зі зміцнення демократії та верховенства права (2005 та 2010 років), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2006-2007), член багатьох робочих груп із розробки законопроектів з правої політики.

..................................................................................................

Фото для ЗМІ(1), Фото для ЗМІ (2), Фото для ЗМІ (3), Фото для ЗМІ (4), Фото для ЗМІ (5)