Відповіді на інформаційні запити щодо інструкцій про порядок доступу до приміщень Верховного Суду і вищих спеціалізованих судів.

Детальніше

За останній рік непослідовність у юридичній площині, але цілковита прогнозованість під політичним кутом зору стали закономірністю діяльності Конституційного Суду. На підставі чого зроблено такий висновок читайте у статті Р. Куйбіди. 

Значення строків розгляду справ для прав і свобод осіб

Існування будь-якого правового спору (цивільного, господарського, адміністративного, кримінального) супроводжується невизначеністю у правовідносинах. Дійсно, у разі порушення, невизнання чи оспорювання цивільного чи іншого права, особа не може належним чином реалізувати його, поки триває спір. Ще більш невизначеним є становище особи, проти якої висунуте кримінальне обвинувачення, особливо, у разі застосування до неї запобіжних заходів (взяття під варту, підписка про невиїзд тощо). Правова невизначеність усувається ухваленням остаточного рішення у справі та його виконанням.

 18 березня буде проведено парламентські слухання “Про стан правосуддя в Україні”. Мабуть, цим можна пояснити активізацію у ЗМІ полеміки щодо проблем розвитку судової системи. У „Голосі України” опубліковано статті С.Ківалова (№32 від 21.02.2009 р.) і В.Маринченка (№39 від 4.03.2009 р.) – представників депутатського і суддівського корпусів. Багато у їхніх поглядах спільного, але є й принципові відмінності. Парламентські слухання мають шанс консолідувати зусилля політиків, суддів, науковців, громадських діячів заради ефективного реформування судової системи.

Зі словами „електронне правосуддя” у Вас, напевне, відразу виникають асоціації з низкою фантастичних фільмів, у яких вирок виносить не суддя, а комп’ютер – достатньо у нього ввести усі дані у справі. Можливо, у далекому майбутньому щось схоже й буде, але сьогодні у термін „електронне правосуддя” (англ. – e-justice) вкладають зовсім інший зміст. Йдеться про використання інформаційно-комунікативних технологій з метою підвищення доступності, прозорості та ефективності судочинства для користувачів судових послуг.

З 2005 р. українські споживачі послуг судової системи можуть похвалитися наявністю Закону «Про доступ до судових рішень», який став першим подібним законодавчим актом на пострадянському просторі. Метою Закону визначено забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Чи досягнуто цієї мети за майже чотири роки дії Закону? Час, що минув від прийняття цього Закону, дає можливість підвести певні підсумки.

Відсутність ефективної взаємодії між Парламентом, Президентом та Урядом відкинула Україну у розвитку на багато років. Тому перерозподіл повноважень між цими владними інституціями у проектах конституційних змін є об’єктом пильної уваги та приводом до постійних дискусій політиків, учених, журналістів. За цими дискусіями десь загубилася тема судової реформи. Але насправді в усіх комплексних проектах змін до Конституції вона займає одне з найважливіших місць і є не менш цікавою, ніж питання балансу між „політичними” гілками влади. Адже судова влада є сильним важелем у системі стримувань і противаг, але в той же час вона сама є заручником політичних змагань за  контроль над нею.

На жаль, рівень довіри людей до судів в Україні, порівняно з іншими країнами, залишається не таким уже й високим. На це впливають різні чинники, часто незалежні від суддів: численні повідомлення у засобах масової інформації переважно негативного забарвлення; убогі умови здійснення правосуддя у багатьох судах; непоінформованість учасників процесу про їхні права та неякісна правова допомога, що часто створюють зайві ілюзії щодо можливості одержати судовий захист; тривалі строки розгляду справ внаслідок надмірного навантаження тощо. А ще до цього додається закритість судів.